Воронін владимир николаевич

Відео: Володимир Воронін. Молдова

Володимир Миколайович Воронін (Рум. Vladimir Voronin * 25 травня 1941) - президент Республіки Молдова з 2001 по 2009 р Двічі обирався парламентом країни на цей пост - в 2001 і 2006 роках. Лідер Партії комуністів республіки Молдова (ПКРМ). Був депутатом Верховної ради Молдавської РСР, очолював МВС Молдови. Генерал-майор міліції у відставці. Прихильник інтеграції Молдавії в європейські структури і, в перспективі, входження країни в Євросоюз.
12 травня 2009 Владимир Воронін обраний головою молдавського парламенту
біографія
Володимир Воронін народився 25 травня 1941 року о селі Коржова під Кишиневом. У 1961 році закінчив Кишинівський кооперативний технікум, в 1971 році - Всесоюзний заочний інститут харчової промисловості, в 1983 році - Академію суспільних наук при ЦК КПРС і в 1989 році - Академію МВС СРСР.
У 1961 році Воронін став завідувічем хлібопекарні в селі Кріулень. У 1966 році очолив хлібозавод в місті Дубоссари. У 1971 році був призначений головою міськвиконкому Дубоссар.
У 1983 році Воронін був переведений в апарат ЦК Компартії Молдавії (КПМ), де працював спочатку інспектором, потім заступником начальника організаційного відділу. У 1985 році став першим секретарем Бендерського міського комітету КПМ. У 1989 році був призначений міністром внутрішніх справ Молдавської РСР, отримав звання генерал-майора міліції. Одночасно в 1985-91 роках був депутатом Верховної ради Молдавської РСР. В кінці 1991 року пішов з поста глави МВС Молдавії. До 1993 року перебував в резерві кадрів МВС РФ.
політична кар`єра
У 1993 році був обраний співголовою організаційного комітету Партії комуністів республіки Молдова (ПКРМ). У лютому 1994 року очолив ПКРМ.
У листопаді 1996 року Воронін брав участь у виборах президента Молдавії. Отримав 10,26 відсотка голосів, посів третє місце слідом за Петром Лучинським і Мірчею Снігур, який займав пост президента Молдови в 1992-96 роках.
У березні 1998 року був обраний депутатом парламенту від ПКРМ, яка перемогла на виборах, набравши 30,68 відсотка голосів. Очолював парламентську фракцію ПКРМ, входив в постійне бюро парламенту.
Навесні-влітку 2000 року Воронін ініціював проведення конституційної реформи, в рамках якої 27 липня набув чинності закон про введення парламентської форми правління. Згідно з цим законом президент обирався парламентом, а не на загальних виборах.
У грудні 2000 року парламент Молдови кілька разів намагався обрати нового президента країни, але ні Воронін, ні голова Конституційного суду (КС) республіки Павел Барбалат двічі (4 і 6 грудня 2000) не змогли набрати необхідних трьох п`ятих голосів депутатів (61 з 101), після чого 21 грудня 2000 правоцентристські фракції просто бойкотували повторне голосування. А найпершу спробу, 1 грудня 2000, КС взагалі визнав недійсною - отримавши бюлетень, комуністи демонстративно відкрито голосували за Вороніна, порушуючи обов`язкову процедуру таємного голосування. 22 грудня 2000 спеціальна парламентська комісія з виборів президента Молдови перенесла повторні вибори президента на 16 сiчня 2001, але спочатку 26 грудня 2000 КС дозволив президенту розпустити парламент, а 31 грудня 2000 президент Молдавії Петро Лучинський скористався цим правом.


Президент
25 лютого 2001 відбулися вибори нового парламенту. Напередодні виборів Воронін пообіцяв, що в разі перемоги комуністів Молдова вступить в Союз Білорусі та Росії, а російська мова стане другою державною мовою республіки. За підсумками виборів ПКРМ отримала 49,93 відсотка голосів виборців, що відповідало 71 парламентському мандата з 101 (для обрання голови парламенту і затвердження складу уряду було необхідно 51 мандат, для обрання президента - 61, для зміни конституції - 69). Однак відразу після виборів Воронін заявив, що введення другої державної мови - це питання референдуму, до того ж не найближчого. Аналогічну позицію Воронін зайняв і в питанні про приєднання Молдавії до Союзу Росії і Білорусії. У зв`язку з цим спостерігачі відзначали, що Воронін прийшов до влади багато в чому завдяки підтримці Росії і використання проросійської риторики, проте після переорієнтував свій зовнішньополітичний курс на зближення з європейськими структурами.
3 березня 2001 ПКРМ висунула кандидатуру Вороніна на пост президента. 4 квітня 2001 він був обраний главою держави, отримавши 71 голос з 89 депутатів, які брали участь в голосуванні.
Починаючи з 2003 року Воронін неодноразово заявляв, що зовнішньополітичним пріоритетом Республіки Молдова є євроінтеграція, кінцевою метою якої має стати входження в Євросоюз (ЄС). У серпні 2004 року в Брюсселі було підписано індивідуальний план партнерства між Молдовою і ЄС, згідно з яким Молдавія повинна стати асоційованим членом ЄС в 2007-08 роках. Після чого, згідно з планом, можливий розгляд питання про повноправне членство. У 2005 році Молдова ввела для громадян ЄС безвізовий режим.
Уряд Вороніна займає жорстку позицію з питання територіальної цілісності Республіки Молдова. Воронін не визнає самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки (ПМР), індустріально розвиненого району Молдавії, що відокремилася в ході збройного конфлікту в 1991 році. Воронін періодично ставить під сумнів можливість переговорів з нинішнім керівництвом ПМР, яке, за його словами, узурпувала владу, яка спирається на військову силу і відкрито зневажає демократичні норми.
На парламентських виборах 6 березня 2005 ПКРМ набрала 46,1 відсоток голосів виборців, що відповідало 56 депутатських мандатів. 4 квітня 2005 Воронін був повторно обраний президентом Молдови. На цей раз його кандидатуру підтримали 75 депутатів парламенту, зокрема члени фракції Християнсько-демократичної народної партії. Оскільки опозиція відмовилася брати участь у виборах, ПКМР перед голосуванням виставила формального конкурента - академіка Георгія Дуку, за якого було подано один голос.
Парламентські вибори-2009





На початку квітня 2009 року в Молдові було проведено чергові парламентські вибори, за результатами яких депутати мали обрати нового главу держави, а також сформувати уряд і органи влади. Виборчий поріг для проходження в парламент (6 відсотків для партій і 3 відсотки для незалежних кандидатів) подолали чотири партії, і більшість голосів (50 відсотків) отримали комуністи, очолювані Вороніним. Молдавська опозиція, незадоволена підсумками голосування, організувала акції протесту в Кишиневі. Через два дні вони переросли у вуличні заворушення, в ході яких маніфестанти розгромили і підпалили парламент і адміністрацію президента. Після події лідери опозиції заявили про втрату контролю над ситуацією і закликали до підтримки "мирних протестів" з метою домогтися від влади перерахунку бюлетенів і перевірки достовірності списків виборців. Комуністи ж звинуватили опозицію в спробі державного перевороту: за словами Вороніна, «заворушення були добре організовані і оплачені", а їх організатори "були зацікавлені в тому, щоб пролилася кров». Звернувшись до послів західних країн в Молдові, президент закликав «західні структури втрутитися у врегулювання ситуації».
В результаті комуністи отримали 60 депутатських місць із 101. Конституційний суд Республіки 22 квітня підтвердив результати виборів.
12 травня 2009 Владимир Воронін, лідер компартії і діючий президент республіки, обраний головою молдавського парламенту. Кандидатуру Вороніна одноголосно підтримали всі 60 депутатів комуністичної партії, які брали участь в голосуванні. Депутати від опозиційних партій, які на останніх виборах отримали 41 мандат, відмовилися брати участь у виборах глави парламенту.
Парламентська робота



Оскільки обраний парламент не зміг обрати нового презідентf, згідно з конституцією в липні 2009 року відбулися нові вибори, за підсумками яких партія комуністів втратила більшість в парламенті, а колишні опозиційні партії змогли створити коаліцію, і обрати нове керівництво парламенту і уряду.
2 вересня 2009 Владимир Воронін покинув пост президента Молдови і перейшов на роботу в парламент як депутата. "Я, як голова партії комуністів, не збираюся в цей критичний для Батьківщини і для нашої партії час залишатися в досить сумнівному і двозначному положенні виконуючого обов`язки президента". Він зазначив, що не може прийняти того шляху, по якому рухається Молдова після недавніх парламентських виборів. "У мене немає ні моральних, ні політичних підстав для того, щоб просто формально виконувати цю високу державну функцію. Я рішуче не сприймаю того шляху, по якому хочуть повести країну. А тому я переходжу до парламенту, як рядовий депутат для того, щоб бути разом з партією, разом з фракцією ", - підкреслив Воронін.
приватне
Воронін одружений, його дружина Таїсія Михайлівна - український, займається домашнім господарством. У подружжя Вороніних двоє дітей (син і дочка) і троє онуків. Син Олег - голова правління «Фінкомбанку», одного з найбільших комерційних банків Молдови. За даними ряду ЗМІ, він також є власником фірми «Крофт», яка торгує молдавським коньяком. Дочка Вороніних Валентина - лікар-терпаевт, працює в центральній міській лікарні Кишинева.
Воронін любить полювання, має тридцятирічний мисливський стаж. Захоплюється садівництвом і виноробством.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!